Середа, 22 листопада 2017 08:49

День гідності та свободи

21 листопада, українці відзначають одне з нових, але знакових свят в новітній історії України - День Гідності та Свободи . Саме 21 листопада 2013 року розпочались перші протести української громадськості у відповідь на рішення Кабінету Міністрів України про призупинення процесу підготовки до підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом.

В агроколеджі було проведено годину пам’яті, приурочену Дню гідності та свободи. Своєю присутністю студенти, викладачі, співробітники коледжу вшанували пам'ять загиблих на Майдані та в зоні проведення АТО.

15-30 у скорботній тиші завмерла вщерть переповнена актова зала. Учасники вечора-реквієму мали змогу пригадати хронологію – 2013 року, спостерігаючи за кадрами  презентації, коли, об’єднані поривом духа, люди встали за волю. В перегляд кадрів найбільш знакових етапів революції вмонтовувались виступи учасників сценічного дійства.  Ведучі Лазаренко П.В., Приходько О.О. закликали зі сцени встати «з братом плече до плеча», щоб не бути розчавленими чоботом «Беркута» і оранжева каска створили ефект повернення у ті дні, коли Євромайдан переріс у Революцію гідності. Особливо емоційною була та частина години пам’яті, коли нагадали про перші жертви Майдану – Сергія Нігояна, Михайла Жизневського, Юрія Вербицького та Устима Голоднюка. На фоні мелодії  зустрілися в едемському саду «убитий в Крутах й вірменин Сергій». На розпачливе запитання крутянина «померли ми, щоб ви нам жили. А вас вбивають… Вас тепер за що?» перший у списку Героїв Небесної сотні «бородач Сергій» мовив: «За Україну, брате мій!» у виконані студента В-23 гр. Красоти Д.

Кульмінацією вечора-реквієму став спогад про найтрагічніший етап революції – події на Інститутській 18-20 лютого, в ході яких загинуло близько сотні протестувальників і кілька сотень було травмовано. Коли на екрані транслювалися кадри тих кривавих подій, а голос диктора мовив: «У центрі Європи було відкрито справжнє полювання на людей», скорботну тишу залу заповнив «Реквієм. Небесна сотня» І вже ніхто не соромився сліз болю і жалю  - ні студенти, ні їх наставники,  коли під «Плине кача…» попливли «гроби по морю, як човни – по морю рук, по морю сліз і гніву». Так почала свою скорботну декламацію  Григорян К.А. І разом з нею всі щиро вірили, що «убієнний ангелом стає, бо він герой. Герої не вмирають. Івашко Катерина виступила з віршем «Майдан».

Хореографічною картинкою «Мамо не плачі» у постановці художнього керівника Ю.Перець, було відтворено весь трагізм загибелі цвіту української нації, яким судилася доля «з лицарів – в безсмертя».

Наш народ пишався тим що у буремні 90 – ті, Україні вдалося зберегти мир. Але війна не обійшла нашу державу тепер. Ще чотири ріки тому ми не особливо звертали увагу на слова «Слава Україні – Героям слава», а тепер ці слова набули нового змісту. Вже точно зрозуміло, кому ці слова адресовані, і ні в кого немає сумніву, що ці герої – хлопці що зі зброєю в руках захищають крихкий східний кордон України, лікарі, які в мирний час повертають поранених в АТО з того світу, волонтери на плечах яких тримається наша армія.

Наша коледж теж не залишивсь осторонь тих непростих подій, що відбуваються у нашій державі. На благодійних ярмарках ми збирали кошти на потреби воїнів АТО, передавали буржуйки, в  Ірпінський госпіталь одяг  та ін.

Важка це праця захищати мир! Майже 54 воїни з Немішаєва знаходяться у лавах збройних сил України. Вони залишили свої домівки і нашу квітучу Бородянську землю, щоб захищати Україну, її волю, її незалежність. Багато із наших мужчин пішли на війну добровольцями. Їм болить те, що розривають на шматки нашу землю, і ми віримо, що вони відстоять цілісність нашої держави, її волю, її пісню, золоті полтавські жита і мир. Нам є що захищати, нам є що берегти! І цей святий обов’язок виконують воїни незалежної України. На годині пам’яті згадали і про буремний Схід, і про загиблих на неоголошеній жорстокій війні, розв’язаній нашим «братком», героїв-немішаївців: Микола Анатолійович Личак, Опанасенко Валентин Леонідович, Юрій Олегович Ляпін, Марченко Віктор. Хвилиною мовчання вшанували учасники заходу усіх Героїв Майдану та полеглих у зоні АТО.

Повернутися живими закликала усіх воїнів, що захищають рубежі нашої держави, Катерина Андрієнко студентка ветеринарного відділення піснею «Повертайся живим» та студент Гордін М. зі своїм авторським віршем «Повертайся сину.

Сьогодні серед нас є  завідувач відділенням  Дяченко Петро Іванович, та заступник директора з виховної роботи Лоїк Руслан Петрович, які побували в пеклі війни. Викладач Жила Віктор Олександрович     - продовжує військову службу в АТО. У коледжі навчаються студенти, чиї батьки, брати, рідні приймають участь в антитерористичній операції на Сході України.

Наприкінці вечора-вшанування Героїв зі сцени прозвучав заклик єднати «націю у всі віки, із закликом «Хай в Україні буде мир»  піснею «Я не хочу війни» та у  фіналі прозвучала пісня «Вставай Україно» у  виконанні  ансамблю «Зорецвіт».

Ведучі вечора закликали  запалити свічки пам’яті козакам, солдатам-визволителям Першої та Другої світової, репресованим, героям-афганцям, героям Небесної сотні, усім героям, які боролись за незалежність нашої України. Нехай спокійно і тепло буде їхнім душам від цього священного світла. Не спи, моя рідна земля! Нехай кожен з нас торкнеться пам’яттю цього священного вогню-частинки вічного. А світло цієї свічки хай буде даниною тим, хто навічно пішов від нас, хто вже віддав своє життя за мене і тебе, за мою гідність, за мою і твою свободу, за незалежність нашої України. Вони повинні жити в нашій пам’яті!

Зусібіч  огорнуло полум’я запалених у руках юнаків та дівчат свічок як данина пам’яті про невинно убієнних жертв Небесної сотні,  всі вирушили до пам’ятного знаку «Героям України».  Панахиду за загиблими відслужив о. Ярослав.

Летить душа голубкою у вись

Вклонись, як бачиш, свічці та калині

За убієні душі помолись.

Вічна слава Героям!

На знак пам’яті про героїв, які поклали свої життя за Свободу та Гідність нашої держави  поклали квіти до пам’ятного знаку.

Вечір-реквієм, присвячений річниці Революції гідності, підготували бібліотекарі коледжу. Досягнути відповідної атмосфери співпереживання, не залишити байдужим жодного присутнього у залі стало можливим завдяки професійному поєднанню мистецьких здібностей студентів із сучасними комп’ютерними технологіями, за що організатори висловлюють особливу вдячність бібліотекарю Моос Н.П., зав. лабораторією ІКТ Мотіловій В.В., художньому керівнику Приходько  О.О

Костромська А.М.-зав.бібліотекою

Прокоментувати:

Переконайтеся, що ви вводите інформацію, де це зазначено (*) . HTML-код не допускається.

zoofirma.ru